Головна сторінка

Барвінська Людмила Миколаївна

вчитель української мови та літератури

Обрала я тернистий, але світлий шлях,
Які б там не були і домисли, й розмови,
Я бачу увесь світ в дитини у очах,
І я не просто вчитель, я – учитель мови.

Я знаю: очі ці – немов рентген,
Вони не зносять фальші ні в думці, ані в погляді, ні в слові…
Який актор, з яких найкращих сцен
Зрівняється з тобою, вчитель мови?

Ти – вчитель мови, ти не просто педагог,
Ти полеш бур’яни і в зошитах, і в душах,
«Спочатку було Слово, і Слово було Бог», -
Й про це ти завжди пам’ятати мусиш.

Я з учнями мандрую сторінками творів,
Я вчу мистецтва гідно і красиво жити,
Стараюсь ушляхетнити високим рідним словом
Життя, в якому честі ані позичити, ані купити.

Я вчу любові до людей, до світу, вчу самоповаги,
Бо ж в цьому — українськості, інтелігентності початок,
Дай Боже, щоб жертовність, мудрість і відвагу
Зуміли мої учні у предків взяти в спадок.

Я вчитель-мовник, й це чудово,
Урок для мене – наче одкровення…
Пильную і плекаю вкраїнське запахуще слово,
Знаходжу в поглядах дитячих надію і натхнення.

Дарма, що хтось мене жаліє, хтось співчуває, хтось не розуміє
Чи на базарі десь, чи то по установах,
А хто з них заперечити посміє,
Що я не просто вчитель, я – хранитель Слова!

Люблю свою роботу, за неї вдячна долі:
Мій труд – це радість, дум стрімкий політ.
Я мови рідної навчаю в рідній школі
І цьому вже не зраджу до скону своїх літ.